ГРА – ЦЕ ІСКРА, ЯКА ЗАПАЛЮЄ ВОГНИК ДОПИТЛИВОСТІ

Волощук Н.Г., вчитель початкових класів Солгутівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

В статті йдеться про роль гри, яка стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини, про її вплив на результати навчання молодших школярів.

Маленькі чомусики вперше приходять до школи. Вдивляюся в допитливі оченята малечі. В одних бачу цікавість, у інших мерехтять вогники пустунчика. І от починається навчання. Малята йдуть до школи з великим бажанням, і батьки бачать, що дітям добре у школі. Усі мої першокласники перебувають на різних рівнях розвитку, і той, хто відстає від своїх однолітків, ні в чому не винний. Учні опанують матеріал кожний у свій час. Стараюсь бути для шестирічної дитини джерелом не тільки світла, а й тепла. Особливо намагаюся зігріти цим теплом тих, хто недоотримав його у дошкільному дитинстві. Першокласник, як правило, такий, яким його бачить учитель. Він схожий на квітку, яка розкривається назустріч сонцю. Якщо до нього підходити з любов’ю й вірою в успіх, він повертається до вчителя своєю світлою стороною. Ідучи до школи, дитина прагне чогось нового, радісного для себе, сподівається на успіх і чекає похвали від учителя. Чи можна зробити так, щоб школа стала «золотим часом»  у житті кожної дитини? У класі створюю доброзичливу атмосферу, не виділяю кращих та не висміюю гірших, вчу співпереживати, допомагати, жити за правилами маленької шкільної сім’ї. Прагну, щоб кожен урок сіяв у дитячих душах добро та красу, формував би людяне в людині. На уроках читання ввійшли в систему «Хвилинки добриків», коли діти можуть розповісти про свої добрі справи, проаналізувати погані вчинки та зробити висновки. З власного досвіду знаю, якщо дітям нецікаво викласти матеріал, вони його не знатимуть.  

 Не бачу  уроку в початковій школі без гри.  «Гра – це іскра, яка запалює вогник допитливості, цікавості», - писав  В.О.Сухомлинський . Гра незамінна як засіб виховання правильних взаємин між дітьми. У процесі гри виявляється чуйне ставлення до товариша, справедливість, уміння поступитися в разі потреби, допомагати в біді і тощо. Тому усі види правильно організованих ігор є прекрасним засобом виховання добрих взаємин у дитячому колективі і надають велику допомогу у вихованні дітей. В. Сухомлинський писав, що без гри не має і не може бути повноцінного розумового розвитку. Саме в грі виховуються навички і риси характеру, необхідні в роботі: подолання труднощів, активна діяльність, радість творчості, окрилення думки, захопленість своєю справою, гордість успіхами колективу, уява.

Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності,
провідною діяльністю дошкільника і школяра, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання. Її назвали “супутником дитинства”, хоч у житті граються не тільки діти, а й дорослі. Дитяча гра — це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності, в якій дитина відображає враження від їх пізнання. Мати дитинство — це передусім мати право на розвиток власної ігрової діяльності, яка є важливою складовою дитячої субкультури. Водночас гра є могутнім виховним засобом, у ній, за словами Василя Сухомлинського, реалізується потреба людської природи.

В дитячому віці гра - це норма і дитина повинна завжди гратись, навіть тоді, коли виконує серйозну справу. Немає значення чи це першокласник чи учень 4-го класу – він дитина, а діти люблять гратися. Звичайно ігри слід підбирати відповідно до вікових категорій, добре продумувати завдання. Гра будується таким чином, щоб у ній брали участь усі, вона надає кожній дитині можливість випробувати свої сили в змаганні на кмітливість, пережити ситуацію поразки або успіху. Навіть на самому «сухому» матеріалі можна сфантазувати елементи гри. У грі дитина вчиться спілкуванню з
однолітками, вчиться контролювати свою поведінку, підкоряючись правилам гри. Те, що відносно легко вдається дитині в грі, набагато гірше виходить при
відповідних вимогах дорослих. У грі дитина проявляє чудеса терплячості,
наполегливості, дисциплінованості. У грі дитина розвиває творчу уяву, кмітливість, вольові якості, етичні установки.

Ось вдалий приклад використання гри для формування взаємин у дитячому колективі, вміння спілкуватися в групі, в парі.

Урок читання в 1 класі. Тема: “Звук і літера Ж”. Учнів можна запросити на день народження літери і звука Ж. Кожній групі слід дати особливе завдання – запросити гостей – казкових персонажів, до складу імен яких входить звук [Ж];

– принести подарунки: квіти, книги, ляльковий одяг;

– приготувати святкові гостинці з цим звуком;

– запросити дітей в іменах яких є цей звук;

– назвати звірів, птахів, комах, що завітали на день народження.

Таким чином діти в цікавій формі знайомляться із звуком .

На власних уроках постійно присутній культ гри, це - традиційні ігри «Пригадай», «Торбинка-цікавинка», «Мовний дзвіночок», «Закінч вислови, думки», «З якого твору герой», «Математичний футбол», «Синоптик», «Дослідники» і багато інших.

Гра тільки здається легкою. А насправді, як підкреслюють дослідники гри, вона потребує, щоб дитина, яка грається, віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення основних потреб дитини. Узагальнюючи думки щодо освітнього значення гри, В. О. Сухомлинський з цього приводу пише: «Тисячу разів сказано: навчання – праця, і його не можна перетворювати на гру. Та не можна поставити китайську стіну між працею і грою. Придивімося уважно, яке місце займає гра в житті дитини, особливо в дошкільному і молодшому шкільному віці. Для неї гра – це найсерйозніша справа. У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі здібності особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку» [7, 95].

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.

Бібліографія

1. Сухомлинський В. Мовчазне читання і письмо у початкових класах / Сухомлинський В. // Урок української. - 2001.-N2. - C.42-44. 

2. Сухомлинський В.О. Вибр.тв.К.:Рад.шк, 1999.

3. Сухомлинський В. О. Бібліографія творів /Вступ, ст. В.З. Смаля. Пок. пр. склали Г.І. та О.В. Сухомлинська. - К,: 2001.

4. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5-ти томах. – К.: Рад. школа, 1977. – Т.3. – С. 95–98, С. 176–185.

5. Левківський М.В. Методичні рекомендації з використання творчої спадщини В. О. Сухомлинського. - Житомир, 2005.